Дана Джарвіс
Я постійно чую ці слова у своєму дусі: «Дай мені цю гору!» Як і Калев, ти піднімаєшся зі святою відвагою у своєму дусі та проголошуєш: «Дай мені цю гору».
Гора, про яку ти просиш, позначена обітницею. Ти сильний не тому, що нічого не намагалося тебе знищити, а тому, що все, що намагалося — не змогло. Твій Бог, Який підтримував тебе в пустелі, тепер вводить тебе у володіння. Ти не запізнився. Ти не слабкий. Ти сильний у Ньому і готовий до завоювання.
Пройшовши через усе це, ти стоїш тут — із глибокими ранами, але твердий. Тож підніми свій голос із святим вогнем, що на тобі, і проголоси: «Дай мені мою гору, Господи! Дай мені те, що було обіцяне мені. Дай мені саме те місце, де моя віра загримить!»
Ти не просто просиш гору. Ти заявляєш про обітницю, яку Бог жодного разу не забув. У цій горі вже є сліди твоїх ніг. Вона увібрала твої сльози, коли ти відмовлявся здатися. Вона чекала цього Божого моменту, коли ти увійдеш і понесеш виконання.
Те, що тебе затримувало, не відмовило тобі — воно лише загартувало тебе. Кожна молитва без відповіді навчала тебе залишатися у вірі. Кожен тихий сезон налаштовував твоє розпізнавання. І Господь відповідає тобі сьогодні — не лише громом, але й впевненістю: «Бери це. Ти тепер готовий».
Photo by Sylwia Bartyzel
Читайте також:
Довірся Мені й не покладайся на власну логіку
Я почула, як господь сказав: «Деякі з найвеличніших проявів моєї сили відновлювати вже йдуть до вас»
Битва — це не про те, що робиш ти. Це про те, хто Він є
